Автор: Malva TV

Третя серія з документального серіалу “Східний фронт” і перша, присвячена мирним людям, яких обпалила війна на Донбасі. Розповіді мешканки Авдіївки, котра пережила ад штурму цього міста, та жахливі сліди війни – мінні поля прямо в межах цього міста. Свідчення селян, які пережили тимчасову окупацію російсько-терористичними бандформуваннями: в селі Верхньокам’янське Донецької області дітей, які збіглися подивитись на окупантів, ті розганяли пострілами в повітря. Мешканці Кремінної пригадують спроби бандитів під прапорами “ЛДНР” захопити це місто.Документальні кадри з Лисичанська зафіксували сліди побуту окупантів та свідчення героїчного визволення міста українськими збройними силами: серед іншого глядач побачить вулицю, де за 15 хвилин бою загинуло тридцять…

Доброволець батальйону “Донбас”, харків’янин Олексій Антіпов, розповідає про пекло іловайського котла та полону в донецькому СБУ. В полоні побував також римо-католицький священик Володимир Вонсович.Проте на Східному фронті є речі значно страшніші та огидніші: командирська тупість та генеральський контрабандний бізнес.А потужнішою зброєю за танки і “гради” є “русское” слово. Втім, на українському боці Східного фронту воно наснажує бійців, а на протилежному — знищує нормальну людську свідомість та елементарну мораль.Дивіться також: Східний фронт. 1 серія. Агресор — Росія https://youtu.be/sNm2DaJJT48 http://www.youtube.com/watch?v=qwfBc3bxKlY Джерело

Перший фільм, який започатковує багатосерійний документальний цикл “Східний фронт”.Де почалася війна, яку в Україні сором’язливо іменують “антитерористичною операцією”, і хто її розпочав? На це питання відповідають рядові фронтовики та мирні мешканці Донбасу. Відповідь однозначна: агресор — Росія.”Русский мир” дуже швидко скинув привітну маску та показав свій хижий оскал. Саме в Слов’янську та Краматорську вперше “Русский мир” отримав як слід по зубах. Але попереду в українців ще були важкі бої у Щасті та трагедія під Дебальцевим. Про них розповідають добровольці з батальйонів “Айдар” та “Артемівськ”.Агресор Росія даремно сподівалась на зневіру та слабкість вояків Збройних сил України. Інтерв’ю з ними свідчать навпаки…

Визнаний за життя класик української радянської літератури Олесь Гончар вважав Харків рідним містом. Тут він навчався, звідси він пішов на фронт, тут він сидів в тюрмі. Здавалося б, в Харкові чимало завулків, пов’язаних з його іменем. Але їх майже не залишилось.Ми пройдемо Харковом доріжками героїв романів Олеся Гончара, пошукаємо Толкачівку – місце студентської молодості класика, а в процесі пошуків пригадаємо Сталіна і Паулюса. За столом університетської бібліотеки, за яким нібито працював Олесь Гончар, а також в харківському клубі письменників про класика розкажуть близькі до нього люди – Володимир Калашник, Володимир Брюгген та Анатолій Перерва. http://www.youtube.com/watch?v=B-M4vKPOp9M Джерело

Ми побували безпосередньо в місцях, де колись були стародавні села Худяки і Талдики. Зараз там — води кременчуцького водосховища, проте все ж можна проїхати по дамбі та кучугурам. Ми почали з місця, де колись стояла хата баби Харатії й добралися до самісінького історичного центру Худяків — до базарища (базарний майдан).Провів нас по знаковим місцям Іван Васильович Квітка. Його прабатьківська хата стояла на затопленому кутку Худяків під назвою Герехівка.Документальний відеозапис здійснено в межах проєкту “Зникаючі та зниклі українські села та хутори: говорять свідки” Фонду національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича за підтримки Українського культурного фонду.Дивіться також:Талдики та Худяким: давня й недавня історія…

В самісінькому центрі Харкова ціла низка архітектурних пам’яток нині зникає просто на очах. Замість талановито зроблених відомими митцями будівель з’являються одноманітні багатоповерхові будинки. Не виключенням стали роботи майстрів Василя Кричевського та Олександра Гінзбурга. Про маловідомі факти з історії садиби Мігріної на вулиці Свободи, про зразок українського модерну на Мироносицькій та інші цікаві пам’ятки старовинного Харкова дивіться у новій 17-й серії “Харківських завулків”.#Харків #ВасильКричевський #садибаМігріної #вулицяСвободи #ОлександрГінзбург #Мироносицька #український_модерн #харківські_завулки #рейдерство http://www.youtube.com/watch?v=nOCYSt9uT_g Джерело

Нині мало хто знає, що з німецькими військами, які 1943 року відступали з Харкова, добровільно пішли тисячі й тисячі харків’ян, яким життя поза комуністичним режимом видалось безпечнішим, ніж перспектива знову стати радянським громадянином. Біженці згодом опинились на Заході, головно в США. Серед було чимало науковців та митців.Микола Француженко теж народився радянським громадянином, але закінчив свій земний шлях у США переконаним українським націоналістом, видатним діячем нашої діаспори та знаним журналістом і письменником. Щоправда, його дорога у вільний світ була іншою — через Харківський медичний інститут до Червоної армії 1941 року і через німецький полон до дивізії “Галичина” року 1944; по закінченні…

Руйнацією старовинних та новітніх кладовищ ліквідувалась історична пам’ять українського народу. В результаті було остаточно втрачене місце поховання Миколи Скрипника, хоча автори фільму доводять, що могила його існувала ще в 70-ті рр. ХХ століття.Ніхто в Харкові не дбає про належне вшанування жертв сталінського геноциду — на вул. Академіка Павлова є забуте масове поховання 1937 року.Анатолій Парфіненко — останній незрячий кобзар Слобожанщини – знайшов свій останній притулок на далекій околиці Харкова, і автори фільму ледве знайшли його могилу. Про цю унікальну людину розповідає його учень — кобзар Кость Черемський.На сімнадцятому міському кладовищі майже загубилась могила самобутнього харківського поета, “українського Байрона”, як називали…

Невідомо з яких причин про харківську вулицю Полтавський шлях згадують тільки з негативом — як брудну, гамірну та малоцікаву. Ми ж хочемо співати дифірамби Полтавському шляху, де колись відбулась найнезвичайна акція протесту в Харкові, де дивом зберглись легендарні будинки.Ми хочемо проспівати дифірамби знаменитим мешканцям Полтавського шляху — письменнику, музиканту-бандуристу і революціонеру Гнату Хоткевичу та його донці — громадській діячці Галині Хоткевич; літературознавцю і видавцю Івану Лизанівському та художнику світової слави Василю Єрмілову. http://www.youtube.com/watch?v=rep0KuaAVB8 Джерело

Полтавський шлях — вулиця Харкова, яка споконвіку показувала харків’янам, та і всій Україні шлях історичного поступу: на схід вона закінчується глухим кутом, а на захід, якщо нею їхати, весь час нікуди не звертаючи, можна через Полтаву, Київ та Львів дістатись до Атлантичного океану.Втім, і поруч Полтавського шляху, поки не рушили до Європи, є на що звернути увагу. Споруда цирку Муссурі — театру музичної комедії та залишки Харківського Тюремного замку, де сидів знаменитий кардинал Йосиф Сліпий, до європейської доби України навряд чи збережуться. http://www.youtube.com/watch?v=FZliXgJuNYw Джерело