Кулеметник 1 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини А5213.
Народився 12 червня 1973 року в місті Красноград, нині Берестин Харківської області.
З 1980 по 1988 роки навчався в середній загальноосвітній школі № 1, після закінчення якої продовжив своє навчання в Карлівському професійно-технічному училищі за фахом слюсар – інструментальник.
Щирий, люблячий син та батько. Добрий, чуйний, готовий завжди прийти на допомогу. Сергій був дуже ерудованою людиною та цікавим співрозмовником, полюбляв класичну музику, особливо Антоніо Вівальді. Писав вірші про життя яке дуже любив, захоплювався книжками про історію. Сергій пишався своїм прізвищем Сердюк бо Сердюки були Українськими яничарами особистої гвардії гетьмана XVII сторіччя, штурмовики, які йшли в бій без страху, чудово навчені стрільці першої піхоти Гетьманщини.
Але повномасштабне вторгнення змінило його життя. Він свідомо обрав шлях захисника, та 24 лютого 2022 року Сердюк Сергій Васильович, позивний „Безсовісний” в перших рядах став на захист нашої Суверенної Батьківщини. Бойовий шлях розпочався в 112 Бат 1 рота 1 взвод Красноградської ТРО. Потім 113 ЗСУ. Брав участь у бойових діях на різних напрямках. Увесь час вдосконалював бойовий досвід. Отримав 2 сертифікати, підривно- мінувальна та медична допомога, сертифікат стрільця базового рівня. На Донецькому напрямку в селі Курдюмівка отримав кульове поранення та контузію. Має посвідчення «Учасник бойових дій», нагороди, відзнаки, грамоти. Після лікування знову став в стрій, тому що вважав що Батьківщина повинна бути вільною та незалежною. В серпні 2024 року, в лавах 113 Бат окрема бригада сил територіальної на Харківщині Куп´янський напрямок оборони ЗСУ був тяжкий бій, де «Безсовісний» збив з рушниці, яку взяв з собою на війну 3 дрони. Ворогу не вдалося прорватися а Сергій виніс з поля бою свого командира Олександра, позивний «Тагіл». Девізом Сергія було «Хто як не ми», «Ми нащадки козаків. Ми незламні».
Життя Сердюка Сергія Васильовича позивний «Безсовісний» обірвалося 16 серпня 2025 року в населеному пункті Підгайці Рівненської області Дубенського району. У Сергія залишилися мати, сестра, син, племінниця та онука.
Герої не вмирають. Вічна пам´ять.