7 серпня Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав відвідав відділення реабілітації та відновлювальної медицини КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня». Під час зустрічі Патріарх поспілкувався з медичними працівниками та пацієнтами, які проходять лікування й реабілітацію, а також з освітянами, представниками влади та місцевими жителями.
Блаженнішого Святослава привітав міський голова Надвірної Зіновій Андрійович, голова Надвірнянської РДА Петро Хмельовський та завідувачка реабілітаційним відділенням Надвірнянської ЦРЛ Ольга Васін.
Разом із Главою УГКЦ до медичного закладу завітвли архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин та єпископ-помічник Коломийської єпархії владика Петро Голіней.
На початку зустрічі Блаженніший Святослав поділився, що неодноразово намагався знайти можливість відвідати Надвірну, однак цього разу, за його словами, Господь привів його саме до медичного закладу.
Він зазначив, що, можливо, місцеві священники могли очікувати, що Глава Церкви спочатку приїде до храму і відслужить урочисту Літургію. Проте Блаженніший Святослав побачив Божий задум у тому, що першою зупинкою стала саме лікарня.
«У часі цієї жорстокої війни дуже багато людей, віруючих або навіть невіруючих, питають себе: де є Бог? Де Він, коли нас вбивають? Коли на наші міста і села щоночі летять сотні дронів, балістичних ракет? Де Він є? З уст Божих отримуємо відповідь: Господь є там, де найбільше болить. Він є присутній у тілі наших зранених воїнів. Тому сьогодні обов’язок кожної віруючої людини — послужити тому, хто на своєму тілі носить рани війни», — сказав Глава УГКЦ.
Він пригадав, що ще під час навчання в медичному училищі вивчав латинську мову і тоді дізнався, що «egrotus» означає «страждущий». Християнський сенс служіння лікаря, за його словами, полягає в тому, щоб у хворому, у його хворобі та стражданнях, бачити страждаючого Спасителя.
«Наскільки ясніше християнська віра нам сьогодні підказує, що наші воїни носять на собі рани нашого Спасителя. Тому куди би ми сьогодні мали найперше прийти, щоб знайти присутнього в болях, ранах українського народу Христа? Саме до вас», — наголосив Предстоятель.
«Ми живі завдяки тим, хто нас захищає»
Глава Церкви подякував українським військовослужбовцям і ветеранам, зазначивши, що саме завдяки їхньому героїзму Україна продовжує жити.
Він пригадав перші дні повномасштабного вторгнення, коли російські танки зупинилися за 20 кілометрів від Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві.
«Якби не героїзм наших воїнів, простих хлопців із Дніпровського району, з нашої київської самооборони, які тоді взяли до рук зброю, якби вони нас не захистили, мабуть, сьогодні я тут до вас уже не зміг би приїхати… Те, що українці сьогодні живі, є заслугою тих, хто захищав їх ціною власного життя і здоров’я», — наголосив Блаженніший Святослав.
Він також поділився, що під час спілкування з ветеранами часто чує, що про них забули.
«Бо дуже часто система використовує людину, а потім покидає. Але я думаю, що сьогодні наші ветерани повинні відчути всенародну шану до себе. Ми живі завдяки тому, що хтось окропив наше життя і нашу волю своєю кров’ю», — сказав Блаженніший Святослав.
«Реабілітація — це дорога повернення до повноцінного життя»
Окремо Блаженніший Святослав подякував медичним працівникам, наголосивши, що саме їм Господь довірив особливий привілей — торкатися ран українських захисників. «Ми знаємо, що коли мова йде про реабілітацію, то це про повернення до повноцінного життя».
За словами Глави УГКЦ, травма війни позначила кожного, навіть якщо людина не завжди усвідомлює, наскільки глибоко.
«Кажуть, що на війну дуже легко потрапити, але з неї повернутися до мирного життя дуже складно. Дехто каже — навіть неможливо. Тому медичний працівник, реабілітолог — це той, хто допомагає нашим воїнам повернутися до повноцінного життя і служіння своєму народові і Церкві», — сказав Блаженніший Святослав.
Він пригадав, що після початку російсько-української війни у 2014 році Церква одразу намагалася працювати над тим, щоб допомагати гоїти рани війни. Тоді в Україні лише починали розвивати галузь реабілітології. За словами Блаженнішого, представники Церкви організовували круглі столи, об’єднуючи фізіотерапевтів, травматологів та психологів. Кожен із них мав власне розуміння того, що означає реабілітація.
«Сьогодні в Україні успішно працюють центри, які надають різносторонню можливість реабілітувати того, хто постраждав внаслідок цієї жахливої війни. Нещодавно, коли ми відвідували один із таких центрів, я довідався, що успішними реабілітологами можуть бути навіть малі діти», — поділився Патріарх.
Говорячи, як група дітей працює з ветеранами, зокрема з тими, які втратили емоції, Глава Церкви, пригадав випадок, коли один хлопчик допомагав ветерану проявляти емоції.
«Лише уявіть собі: хлопчик підходить до бородатого дядька й каже: „Чого ти не усміхаєшся? А ну, усміхнися до мене“. І той суворий ветеран починає усміхатися. Ми бачимо настільки важливим є не лише професійний досвід до людини, а й ставлення до її серця», — сказав Блаженніший Святослав.
«Медик має бачити не лише травму, а й людину»
Глава УГКЦ подякував лікарям, медичним сестрам, санітаркам та всьому медичному персоналу.
«Деколи найкращий хірург може вправно зробити операцію, але якщо не буде відповідного догляду за хворим, його старання деколи можуть бути неуспішними. Тому успіх лікування, реабілітації — це заслуга всієї команди», — наголосив Блаженніший Святослав.
Праця медика, за його словами, є мистецтвом, яке заслуговує на особливу вдячність і пошану: «Немає двох однакових людей. Ті самі лікарські схеми функціонують по-різному, відповідно до різних осіб. Кожен є унікальний і кожен є особливий. Неможливо лікувати лише руку чи ногу, не торкаючись людини та її особистості в цілісності».
Цілісний погляд на людину і повага до неї, на переконання Глави УГКЦ, мають бути першим кроком, «наріжним каменем усього того, що ми розуміємо під словом „допомога“».
Звертаючись до мешканців Надвірної, зокрема парафіяльних громад і спільнот, Блаженніший закликав підтримувати тих, хто проходить лікування та реабілітацію в місті: «Зробіть все, щоби ті хлопці, які тут лікуються, не почували себе самотніми і покинутими. Прошу вас. Я приїхав і поїду. Але перед тим хочу кожного відвідати, привітати і потиснути руку, а відтак передати їх у теплі обійми матері Церкви, зокрема тут, у Надвірній».
«Народ, який вміє шанувати своїх, неможливо перемогти»
Блаженніший Святослав наголосив, що Україна має не лише героїчно захищати свою гідність і свободу, а й гідно шанувати тих, хто її захищає.
«Як будемо так служити Богові і Україні, як будемо справді вміти героїчно захищати, навіть зі зброєю в руках, нашу гідність і свободу, але так само будемо гідно шанувати наших героїв, повірте мені, Україна буде непереможною державою. Такий народ, який вміє шанувати своїх, неможливо перемогти», — сказав він.
Глава УГКЦ також звернув увагу на небезпеку «розлюднення» в умовах війни — коли людина ризикує перетворитися лише на «людський ресурс»:
«Нашим обов’язком, можливо, навіть обов’язком сьогодні християнського і соціального служіння і медичного капеланства, є допомогти лишитися усім нам людьми в нелюдських навіть обставинах».
Наостанок Блаженніший Святослав закликав кожного щодня запитувати себе, що він зробив для перемоги України і чи послужив того дня Ісусу Христу, який присутній там, де найбільше болить.
«Бути поруч — це бути знаком Божої присутності»
Під час зустрічі присутні запитували Блаженнішого Святослава, як зберігати віру у складних життєвих обставинах, підтримати людей, які переживають втрату і допомагати їм знову знаходити сенс життя.
У відповідь Глава УГКЦ поділився досвідом душпастирського служіння людям, які пережили окупацію і трагедії війни.
«Коли людина переживає якусь трагедію, відчуття, що твій світ, у якому ти до цього часу жив, розвалився. Впала бомба на твою хату — все. Що далі? Тоді в духовному відчутті ми деколи маємо враження, що Бог зник. Що Він, так як сонце, знаєте, зайшов за горизонт», — сказав Блаженніший Святослав.
Він наголосив, що пошук Бога в таких обставинах є дуже особистим, тому неможливо дати одну відповідь для всіх.
«Але дуже важливо зрозуміти, що Бог нікуди не дівся. Він є поруч мене. Навіть часом Він є в мені. Але що мені потрібно? Його шукати. Його віднайти», — сказав Глава УГКЦ.
Глава Церкви також наголосив на важливості бути поруч із людиною, яка переживає складні обставини і пригадав, що саме таким є гасло військових капеланів. «Бо коли ти поруч із людиною, то можеш стати для неї знаком, що Бог її не покину».
«Ми віримо в Бога, який не є німий. Він говорить. Але так стається, що ви тут не завжди розумієте Його мову. Тому пошук Бога в безнадійних обставинах — це є мистецтво духовного життя», — додав Блаженніший.
«Ваш син живий. Він з Богом»
До Глави УГКЦ звернулася мама полеглого українського захисника, яка 14 місяців чекала на повернення сина. Вона розповіла про своє горе, підтримку духовенства та запитала, як давати раду з тим, що переживає.
У відповідь Блаженніший розповів, що в УГКЦ намагається особливо опікуватися матерями загиблих воїнів. За його словами, ніщо не може замінити матері її сина, але християнська віра допомагає по-іншому переживати біль втрати.
«Ваш син живий. Він з Богом. Ви можете з ним поговорити», — сказав Глава Церкви.
Він також порадив перетворювати біль у добрі справи — допомагати іншим, молитися за військових і робити те, що під силу. Ще одним важливим джерелом підтримки Предстоятель назвав спільноту людей, які пережили подібну втрату.
«Вас зрозуміє лише та мама, яка пережила те, що переживаєте ви», — наголосив Блаженніший Святослав, закликавши священників створювати у своїх парафіях спільноти матерів, які втратили синів, щоб вони могли підтримувати одна одну.
Результати реабілітації у співпраці з Церквою
До Блаженнішого Святослава також звернулися головний лікар відділення Іван Меланюк та його заступник Сергій Ємельянчук. Вони подякували Главі УГКЦ за візит та розповіли про результати роботи з пацієнтами.
Іван Маланюк пригадав випадок, коли пацієнт після лікування зміг користуватися рукою, яка раніше була нерухомою.
«У мене наверталися сльози на очах, коли та рука, яка була повисла, мені простягається і він каже: „Дивіться, що у вашому закладі зробили. Я можу цією рукою зараз себе обслужити і її тримати“. Але важливе навіть не це. А те, що коли він їде від нас, в очах з’являється блиск. До того, цей військоаий був мовчазний, замкнутий у собі, а звідси повертаєть з оновленою душею», — сказав лікар.
Він наголосив, що відновити руку чи ногу часто легше, ніж відновити душу.
«І саме завдяки Церкві другий етап, та інша сторона нашого духовного життя, може бути успішно реабілітована. Тому щира подяка вам, Блаженніший Святославе, за ту частину реабілітації, яку робить наша Церква, і особливо ви», — відзначив Іван Маланюк.
Родинний зв’язок Глави УГКЦ з Надвірною
Під час спілкування Главі УГКЦ розповіли про походження назви міста та його духовну історію. За переказами мешканців, одним із трактувань назви «Надвірна» є «особливо вірна» — віруюча громада, віруючий народ.
Блаженніший Святослав поділився, що його родина також пов’язана з Надвірною. Його дідусь працював лісничим у митрополичих лісах, був начальником вузькоколійки, а згодом родина переїхала до Брошнева.
Під час зустрічі одна з місцевих мешканок також пригадала, що навчалася в одному класі з батьком Блаженнішого Святослава — Юрієм Шевчуком.
Вона розповіла, що вони жили неподалік лісокомбінату та разом ходили до школи. Згодом родина Юрія Шевчука переїхала, однак спогад про ті роки залишився.
«Коли ви стали Патріархом, я все казала: „Батько Святослава зі мною вчився в школі“. Я радію, що мала таку нагоду. Знаю, що ваш батько вже покійний. Він гідно виховав сина, який тепер очолює нашу Церкву в Україні та за її межами. Нехай Бог благословляє вашу працю, якій віддаєтеся з усією душею», — побажала жінка.
«Дерево життя» з уламків війни
Під час зустрічі Блаженнішому Святославу подарували «дерево життя», виготовлене майстринею з Донецька з уламків та куль, які витягнули з тіл українських захисників у Надвірнянському лікувальному закладі.
Глава УГКЦ наголосив, що цей дар є особливим для нього, адже за ним стоять життя, кров і страждання конкретних людей.
Завершилася зустріч відвідуванням пацієнтів, які проходять лікування та реабілітацію у відділенні, і спілкуванням із ними.
Департамент інформації УГКЦ