29 липня у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні відбулися соті молитовні чування. У спільній молитві взяли участь понад 2 000 паломників, 4 єпископи та 68 священників. Під час богослужінь вірні молилися за Україну, її захисників, справедливий мир, а також духовне й тілесне оздоровлення.
Про це повідомляють у Відпустовому центрі.
Молитовні чування у Старуні тривають із квітня 2018 року в ніч на 30 число кожного місяця. Щоразу їх очолює інший єпископ Української Греко-Католицької Церкви, тож за роки існування до спільної молитви долучилися вже понад 10 владик з України та з-за кордону.
Початок молитовної програми
Ювілейні чування очолив єпарх Мельбурнський владика Микола кардинал Бичок, ЧНІ. Разом із ним молилися: апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах, єпископ-помічник Київської архиєпархії та Секретар Синоду Єпископів УГКЦ владика Андрій Хім’як, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії владика Микола Семенишин та численне духовенство.
Молитовна програма розпочалася у храмі Святих апостолів Петра і Павла. Саме тут у квітні 2018 року відбулися перші молитовні чування, які згодом стали доброю духовною традицією Старуні.
Хресна дорога
Після Великої вечірні, яку очолив о. Іван Жук, численні паломники вирушили на Хресну дорогу.
Піднімаючись старунською горою, вірні стація за стацією роздумували над хресним шляхом Господа Ісуса Христа. Молитву провадив священник Відпустового центру о. Володимир Лукашевський, виголошуючи авторські розважання на тему «Шукай миру і прямуй до нього». Також розважання почергово зачитували присутні владики та душпастирі.
Читайте також:
Патріарша проща до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача у Старуні
На початку Хресної дороги священник наголосив, що прагнення миру не можна обмежувати лише проханням про припинення війни. Справжній мир народжується із присутності Бога в людському житті та відновлених стосунків із Ним: «Мир — це не лише відсутність війни. Мир — це передусім стан наших стосунків із Богом. Це Його присутність у людському серці».
У роздумах також ішлося про значення прощення і примирення, відповідальність за ближнього та необхідність підтверджувати молитву конкретними вчинками любові й милосердя.
Завершуючи Хресну дорогу роздумами над похованням Спасителя, душпастирі закликали присутніх не втрачати надії навіть у найважчих обставинах. Християнин знає, що страждання і смерть не мають останнього слова: «Гріб не стане останнім словом, — останнім словом буде Воскресіння». Саме ця надія, за словами священника, допомагає українському народові проходити власну Страсну п’ятницю, не втрачаючи довіри до Бога та віри в Його перемогу.
«Проща — це мандрівка віри»: наука владики Богдана Дзюраха
Після Хресної дороги в підземній базиліці Блаженного священномученика Симеона Лукача духовну науку виголосив владика Богдан Дзюрах.
Архиєрей запропонував присутнім поглянути на прощу не лише як на дорогу до певного святого місця, а як на образ усього людського життя.
«Проща — це мандрівка віри. Паломництво — образ людського життя, адже всі ми покликані бути паломниками в цьому світі», — наголосив єпископ.
Пригадуючи біблійну історію, проповідник зазначив, що така мандрівка віри розпочалася ще від Авраама, який вирушив у дорогу, не знаючи, куди йде, але цілковито довіряючи Богові. Іншим важливим образом паломництва став вихід ізраїльського народу з єгипетської неволі. Господь провадив колишніх рабів до Обіцяної землі, щоби зробити їх своїм вибраним народом, а на горі Синай дав їм заповіді, які мали вказувати правильний напрямок цієї дороги. Згодом ізраїльтяни здійснювали паломництва до Єрусалимського храму, збудованого Соломоном.
За словами владики Богдана, паломником був і сам Ісус Христос. «Євангелист Лука представляє Його земне життя як велике паломництво до Єрусалима, де Спаситель мав звершити діло спасіння. На Хресній дорозі Христос несе не лише свій хрест, а й наш, щоб показати, що наше паломництво не закінчується гробом, а прямує до Воскресіння», — наголосив владика.
Він також звернув увагу на те, що кожне справжнє паломництво вимагає жертви. Щоби вирушити в дорогу, людина повинна щось залишити, від чогось відмовитися, із чимось попрощатися. Так само настане час, коли кожен залишить усе земне та вирушить в останнє паломництво — до Царства Божого.
«Щоб переступити поріг надії, мусимо щось покинути. Завдання прощі — попрощатися із гріхом», — сказав владика Богдан.
Саме тому, за його словами, важлива частина кожного паломництва — приступання до Святих Таїнств Покаяння та Пресвятої Євхаристії. «Через щиру Сповідь людина залишає тягар гріха, а в Євхаристії одержує силу продовжувати свою дорогу з Христом».
На закінчення науки архиєрей закликав паломників уважно слухати Божий голос, яким Господь кличе кожну людину до особливого покликання. «Кожен із нас має своє покликання. Бог кличе тихим голосом, і лише відповідаючи на нього, людина віднаходить справжнє щастя», — підсумував владика Богдан.
Молитви на оздоровлення і молебень
Кардинал Микола Бичок очолив молитви на оздоровлення, під час яких просив Господа за посередництвом блаженного Симеона про дар духовного й тілесного зцілення для всіх присутніх.
Після цього відбувся Молебень до блаженного священномученика Симеона Лукача, який очолив о. Юрій Сидір. Під час богослужіння священнослужителі благословляли паломників єлеєм, освяченим на мощах блаженного.
Архиєрейська Божественна Літургія
Кульмінацією ювілейних чувань стала Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Микола кардинал Бичок. У проповіді архиєрей роздумував над євангельською притчею про господаря, який у різні години дня виходив шукати робітників до свого виноградника.
Кардинал звернув увагу на те, що господар виходив на пошуки не раз, немов не міг заспокоїтися, доки не запросить до праці ще когось. У цьому образі, за його словами, відкривається невтомна Божа любов до людини.
«Господь ніколи не перестає кликати людину. Він ніколи не каже: „Досить“. Для Нього ніколи не буває запізно», — наголосив владика Микола.
Звертаючись до учасників ювілейних чувань, проповідник зазначив, що Старуня стала місцем особливої зустрічі Бога з людиною. Упродовж ста молитовних чувань Господь виходив назустріч паломникам, запрошуючи їх до глибшого життя у вірі. «Сто разів Він виходив назустріч людям і кликав до нових покликань, взаємин із Ним, до покаяння», — сказав кардинал.
Роздумуючи над історією Старуні, владика Микола звернув увагу на особу блаженного священномученика Симеона Лукача: «Він ходив цими стежками і, можливо, саме тут почув у своєму серці Христове запрошення: „Іди за Мною“. Відповіддю блаженного Симеона стало ціле його життя, сповнене вірності Богові, Церкві та своєму покликанню».
За словами владики Миколи, покликання не можна зводити лише до професії чи певного виду діяльності. «Покликання — це не професія. Це — ідентичність, відповідь на Христове запрошення: „Іди за Мною“. Кожен християнин має своє покликання, а спільним завданням усіх учнів Христових є свідчити про Божу любов у світі», — зауважив проповідник.
На завершення кардинал звернувся до тих, хто, можливо, саме цього вечора почув у своєму серці тихий Божий голос. Він закликав не боятися відповісти на Господній поклик, а також підтримувати тих, у кому зароджується покликання до служіння. Адже нерідко воно згасає через те, що поруч не знаходиться людини, здатної підбадьорити, допомогти розпізнати Божу волю та утвердити у виборі.
«Не біймося сказати Господу своє „так“. Маймо відвагу дати Богові свою особисту відповідь», — закликав кардинал.
Завершення нічних чувань
На завершення чувань душпастирі Відпустового центру висловили щиру вдячність єпископам, духовенству та всім паломникам, які прибули до Старуні розділити особливий ювілей. На згадку про соті молитовні чування кожен з архиєреїв отримав авторський графічний портрет.
Закінчилися моління молитвою в наміренні Святішого Отця, необхідною для отримання повного відпусту, і спільним виконанням духовного гімну України «Боже, великий, єдиний».
Департамент інформації УГКЦ