25 липня у храмі Успіння Пресвятої Богородиці с. Дроговиж відбулася друга проща родин Стрийської єпархії. Паломники зібралися на молитву перед чудотворною іконою Божої Матері, щоби просити миру для України, благословення для родин, захисту для воїнів і духовної єдності українського народу. Архиєрейську Божественну Літургію очолив єпарх Стрийський владика Тарас Сеньків у співслужінні з численним духовенством.
Перед початком Богослужіння прочани помолилися вервицю біля чудотворної ікони за українські сім’ї та родини. Опісля відбувся Акафіст із молитвою за молодь і дітей.
Єпархіальна проща продовжує давню традицію паломництв до Дроговизької чудотворної ікони. Архівні документи XVIII століття засвідчують її чудотворність і містять згадки про те, що до святині здавна приходили родини з довколишніх міст і сіл, просячи заступництва Пресвятої Богородиці й отримуючи численні ласки та зцілення.
У проповіді владика Тарас наголосив, що родина — це не лише суспільна інституція, а Божий задум, у якому людина покликана відображати любов самого Бога та свідчити про Нього своїм життям.
«Родина не є просто соціальною структурою, яку люди створюють з огляду на власні інтереси. Це — Божа інституція, у якій Господь хоче відобразити себе самого. До тих пір, поки християнин не усвідомить свого покликання передавати світло віри, він буде світлом, наче прикритим посудиною».
Архиєрей зауважив, що передавання віри — це передовсім відповідальність батьків, а Церква лише допомагає розвинути те, що дитина отримує в сім’ї. Водночас він звернув увагу на особливу роль бабусь, які нерідко стають тими, хто передає віру молодшому поколінню, допомагаючи онукам відкрити Бога та зберегти зв’язок із Церквою.
Відтак проповідник наголосив, що кожна людина має своє покликання, однак його справжній зміст можна зрозуміти лише з перспективи вічності.
«Покликання — це усвідомлення сутності мого життя з перспективи вічності. Якщо те, що я вважаю своїм покликанням, не веде мене до вічності, то це не покликання», — наголосив владика Тарас.
Роздумуючи над покликанням християнської сім’ї, єпископ пояснив, що справжня любов не полягає у прагненні привласнити іншу людину, а у взаємному даруванні себе. Саме така любов, за його словами, відображає життя Пресвятої Тройці й має стати основою подружнього та родинного життя. Якщо родини зможуть втілити таку любов у своєму житті, то це, на його переконання, поступово змінюватиме й усе суспільство.
«Любов не привласнює. Любов дарує себе. Якщо в родині чоловік не живе для себе, жінка не живе для себе, а обоє живуть один для одного і для своїх дітей, тоді саме родина стає відображенням Бога у світі».
Наприкінець єпископ закликав родини до щоденної спільної молитви, зазначивши, що саме вона допомагає долати образи, зміцнює єдність і вчить жертовної любові.
«Прошу вас про одну просту річ — моліться щодня всією родиною. Нехай кожен просить і дякує Богові не лише за себе, а й за своїх рідних. Якщо протягом дня ви посварилися, то станьте ввечері разом на молитву. Сімейна молитва — це перший крок до того, щоби відтворити у своїй сім’ї образ Пресвятої Тройці й навчитися любити любов’ю, яка не привласнює, а дарує», — сказав владика.
Після Богослужіння парох храму Успіння Пресвятої Богородиці о. Тарас Бабій подякував владиці Тарасові за спільну молитву та відзначив його багаторічне служіння в розвитку душпастирства сім’ї у Стрийській єпархії.
Завершилася проща виконанням духовного гімну «Боже, великий, єдиний» і молитвою перед чудотворною Дроговизькою іконою Пресвятої Богородиці.
Департамент інформації УГКЦ
Фото — «Миколаїв на Дністрі»