Парафіяльна громада Єпархії Святого Володимира Великого в Парижі в місті Ґент (Бельгія) отримала Орден Святого Пантелеймона за підтримку боротьби українського народу за свободу та незалежність. Про благодійні ініціативи громади, спрямовані на допомогу українцям, до яких долучаються також місцеві бельгійці, у коментарі Департаменту інформації УГКЦ розповів настоятель парафії о. Іван Данчевський.
Церемонія вручення відзнаки відбулася після недільної Божественної Літургії 1 листопада. Захід розпочався виконанням гімнів України, Бельгії та Ордену Святого Пантелеймона. Відтак голова бельгійської ради ордену розповів про його діяльність та критерії присудження відзнаки. Після відеозвернення голови Поважної ради Ордену Святого Пантелеймона Василя Князевича нагороду передали настоятелю парафії о. Івану Данчевському.
Орден Святого Пантелеймона — громадська відзнака, якою вшановують людей і спільноти за милосердя, людяність, жертовність та служіння ближньому.
Парафіяльну громаду в Ґенті заснували у 2018 році. Відтоді її учасники організовують благодійні ініціативи на підтримку українців. Однією з них є проєкт «Нитки», спрямований на допомогу дітям-сиротам, дітям, які втратили одного з батьків, та іншим дітям, які потребують підтримки. У його межах після недільних богослужінь парафіяни проводять благодійні ярмарки та спільні чаювання. Зібрані кошти разом із пожертвами доброчинців спрямовують на організацію таборів для дітей, які постраждали внаслідок війни.
«Назву ми обрали невипадково. Є така приказка: „З кожного по нитці — бідному сорочка“. Ми хотіли підкреслити, що кожен із нас є ниткою, яка разом з іншими може стати частиною великої справи. Для нас було важливо, щоб діти, які втратили батьків або потребують особливої підтримки, відчули, що про них дбають», — розповів о. Іван.
У межах проєкту громада щороку організовувала літні табори для дітей із центральних і східних областей України. Їх запрошували до Карпат і Львова. Для багатьох це була нагода вперше побачити західну частину країни.
Священник пригадав один із таборів для дітей із Білопілля на Сумщині, який громада організувала вже під час повномасштабної війни. За його словами, діти плакали від щастя, адже могли спокійно спати.
«Один хлопчик заплакав просто в „МакДональдзі“. Коли його запитали, чому він плаче, відповів: „Бо здійснилася моя мрія — я скуштував бургер“. Для нас це звична річ, на яку в повсякденному житті ми могли б навіть не звернути уваги. А для когось наша буденність є мрією. Коли ці діти усміхаються, ми також щасливі», — поділився о. Іван.
Дітей для участі в таборах щоразу обирали з різних місцевостей, які постраждали від війни. Сталої схеми відбору немає: про тих, хто потребує допомоги, парафіяни дізнаються через знайомих або знаходять самостійно. «Ми віримо, що саме так діє Святий Дух і провадить нас до тих, хто найбільше потребує підтримки», — зазначив священник.
Цьогоріч парафія не організовувала літнього табору, натомість переказала кошти до Центру опіки дітей сиріт Львівської архиєпархії УГКЦ та ще однієї благодійної організації, яка займається реабілітацією дітей-сиріт.
З початком повномасштабного вторгнення росії парафіяни визначили три основні напрями діяльності: молитву, інформування бельгійського суспільства про події в Україні та практичну допомогу постраждалим від війни, а також українським захисникам і захисницям.
Одним із напрямів стала допомога пораненим. Парафіяни налагодили співпрацю з бельгійськими аптеками та залучили місцевих жителів до збору медикаментів, які регулярно передавали до лікарні імені Мечникова у Дніпрі. «Ми збиралися щосуботи і передавали медикаменти. Це була регулярна допомога», — розповів священник.
До благодійних ініціатив громада від початку залучала й місцевих жителів Ґента. Бельгійці самі приходили до храму, приносили пожертви, запитували, чим можуть допомогти, а деякі родини приймали українців у своїх домівках.
«Ми намагалися підтримувати з ними зв’язок: багато хто залишав свої електронні адреси, тож під час благодійних заходів і концертів ми запрошували їх долучатися. Зокрема, коли до Ґента приїжджала з Києва капела бандуристів імені Майбороди, ми також надсилали їм запрошення. Це був один зі способів подякувати за підтримку», — розповів о. Іван.
Бельгійці стежать за парафіяльною сторінкою у Фейсбук, ознайомлюються зі звітами про використання зібраних коштів і бачать, кому саме скеровують допомогу. За словами священника, це сприяє довірі та заохочує місцевих жителів і надалі долучатися до благодійних ініціатив громади.
Сьогодні парафіяльна громада об’єднує близько 300 осіб. Спільними зусиллями парафіяни та їхні бельгійські друзі продовжують підтримувати українців, які постраждали від війни.
Департамент інформації УГКЦ