31 жовтня у селі Мшанець на Самбірщині, з нагоди 170-річчя від дня народження о. Михайла Зубрицького, освятили пам’ятник священникові, історику й етнографу, який понад 30 років був парохом цього села. Перед освяченням владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, очолив Архиєрейську Божественну Літургію. Монумент, створений за проєктом скульптора Олексія Коношенка, покликаний увічнити не лише пам’ять про душпастиря, а й його вплив на життя бойківської громади.
Про це повідомляє пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії.
Під час проповіді владика Ярослав, згадуючи постать о. Михайла Зубрицького, зазначив, що священник полюбив свій народ і збудував для нього «храм» у найширшому значенні. У часи, коли життя селянина рідко ставало предметом наукового зацікавлення, він досліджував родину і звичаї, господарство й пісню, імена та молитву бойківського села.
«Отця Михайла вважають одним із перших дослідників, які системно вивчали життя українського селянства, а Мшанець завдяки йому став одним із найдослідженіших сіл Центрально-Східної Європи», — підкреслив єпископ.
Архиєрей нагадав, що наукова спадщина священника налічує понад 300 праць. Отець Михайло публікував давні документи, записував пісні, легенди й приказки, а 1913 року передав до музею у Львові чимало предметів бойківського побуту.
«Іван Франко, його ровесник і товариш по гімназії, високо цінував точність і чесність його досліджень. А історик Франк Сисин назвав о. Михайла „Нестором українського села“», — зазначив владика.
Він також згадав про випробування в житті священника: 1914 року австрійська влада заарештувала його за безпідставним звинуваченням у москвофільстві. Отець Михайло пройшов через концтабір Талергоф.
Пам’ятник встановили на території храму в Мшанці, хоча могила о. Михайла розташована в селі Береги Долішні, нині на території Польщі.
«За радянських часів пам’ять про отця Михайла намагалися стерти. Та Господь сказав: „Коли оці замовчать, кричатиме каміння“ (Лк. 19, 40). І ось цей камінь стоїть не там, де спочиває тіло, а там, де жило служіння, у селі, якому священник присвятив найкращі роки свого життя», — наголосив владика Ярослав.
Він також зауважив, що пам’ятник має нагадувати наступним поколінням про постать священника та його служіння. Відтак єпископ закликав присутніх не обмежуватися збереженням матеріальної пам’яті, а наслідувати приклад о. Михайла.
«Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру» (Євр. 13, 7), — процитував єпископ апостольське послання. «Пам’ять без наслідування залишається лише каменем… Найкращим пам’ятником о. Михайлові будемо ми», — закликав він.
Наприкінці проповіді архиєрей подякував парохові Мшанця о. Романові Грому, з ініціативи якого увічнили пам’ять о. Михайла, а також дослідникам і науковцям, скульпторові Олексієві Коношенку, архітекторам, жертводавцям, волонтерам, Стрілківській громаді та мешканцям села, які долучилися до реалізації проєкту.
Основою композиції є вертикальне коло заввишки близько 5 метрів, що символізує вічність. У його центрі — наскрізний силует священника, крізь який можна пройти. За задумом автора, це символічне «входження» в епоху, у якій жив і працював о. Михайло Зубрицький. Від силуету розходяться концентричні рельєфні хвилі, подібні до кіл на воді.
Центральна ідея композиції полягає в тому, що діяльність однієї людини може започаткувати зміни, які продовжують впливати на наступні покоління. Пам’ятник є частиною ширшого задуму — створення в Мшанці меморіального парку та громадського простору з амфітеатром для культурних, освітніх і громадських заходів.
Після освячення памʼятника святкування відбувся культурно-мистецький фестиваль «В гості до Бойків: код Зубрицького», присвячений постаті священника, його науковій спадщині та культурі Бойківщини. У програмі були просвітницькі заходи, дискусії, майстер-класи, презентація документального фільму та концерт.
Департамент інформації УГКЦ
Фото: Самбірсько-Дрогобицька єпархія та Наталія Гром