У неділю, 18 жовтня, парафія Покрову Пресвятої Богородиці у Джілонгу (Австралія) відсвяткувала храмове свято та три важливі річниці у своїй історії: 60-річчя посвячення храму, 70-річчя заснування Братства та 40-річчя освячення дзвіниці. З цієї нагоди у храмі зібралися парафіяни, представники української громади та гості, щоб разом подякувати Богові за багаторічну історію парафії та всіх, хто долучився до її становлення і розвитку.
Про повідомляє пресслужба Мельбурнської єпархії.
Святкування розпочалося Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив владика Микола кардинал Бичок, єпарх Мельбурнський. Із ним співслужили о. Мирослав Вонс, адміністратор парафії у Джілонгу, о. Андрій Микитюк, синкел у справах мирян та адміністратор Катедральної парафії у Мельбурні, о. Зенон Рацький, адміністратор парафії свв. Володимира і Ольги в Аделаїді, а також диякони з Мельбурна та Ардіру.
Звертаючись до присутніх під час проповіді, кардинал Микола наголосив, що три ювілеї, які цього року відзначає парафія, є передусім нагодою подякувати Богові за всіх людей, які протягом десятиліть творили історію цієї спільноти: «Це не просто декілька ювілейних дат. За кожною з них стоять люди, родини, молитви, праця, жертви, переживання, радості й надії. За ними стоять декілька поколінь людей, які в різний час приходили до цього храму, хрестили тут своїх дітей, вінчалися, сповідалися, причащалися, прощалися зі своїми близькими та разом молилися до Бога. Саме тут вони знаходили розраду в часі випробувань, підтримку в хвилинах смутку та радість у спільному переживанні своєї віри. Тому сьогодні ми передусім не просто згадуємо минуле. Ми дякуємо Богові за Його вірність, за Його присутність у житті нашої парафії та за всіх людей, через яких Він здійснював і продовжує здійснювати Свою волю».
Роздумуючи над євангельською притчею про сіяча, владика порівняв історію парафії із зерном, яке завдяки вірі, праці та жертовності багатьох людей принесло свої плоди. Особливу увагу він звернув на тих, чиє служіння часто залишалося непомітним: «Сімдесят років — це ціле людське життя. Протягом цих десятиліть багато чоловіків і жінок служили своїй парафії. Вони не завжди були на першому плані. Часто їхня праця була непомітною. Вони організовували, допомагали, прибирали, збирали кошти, підтримували священників, дбали про красу храму та про потреби людей. Але саме з таких маленьких справ складається велике життя Церкви. Це також нагадує нам про зерно з сьогоднішнього Євангелія. Зерно маленьке, майже непомітне. Але якщо воно потрапляє в добру землю, воно може принести великий плід. Можливо, багато того, що робили члени братства сімдесят, п’ятдесят чи тридцять років тому, тоді здавалося маленьким і незначним. Але сьогодні ми бачимо його плід. Тому сьогодні ми дякуємо Богові за всіх і за все».
Кардинал Микола також закликав парафіян не лише з вдячністю згадувати минуле, але й замислитися над тим, яку спадщину вони залишать наступним поколінням: «Сьогодні ми стоїмо на перехресті поколінь. Позаду нас — 70 років від заснування парафіяльного братства, 60 років від посвячення храму та 40 років від освячення нашої дзвіниці. Попереду — майбутнє. І сьогодні питання полягає не лише в тому, що ми отримали від попередніх поколінь, але й у тому, що передамо тим, хто прийде після нас. Чи передамо ми лише будівлю храму, чи також живу віру? Чи передамо лише наші традиції, чи також любов до Христа? Чи залишимо лише спогади про минуле, чи дамо майбутнім поколінням теперішнє і майбутнє, у якому вони також зможуть зустріти Бога?»
На завершення Божественної Літургії о. Мирослав подякував владиці Миколі, духовенству, парафіянам і гостям за спільну молитву, а також усім, хто протягом багатьох років своєю працею та жертовністю підтримував життя парафії.
Святкування продовжилося святковим обідом, під час якого парафіяни та гості мали нагоду поспілкуватися, пригадати важливі події з історії парафії та розділити радість спільного святкування.
Департамент інформації УГКЦ