Рада Конференції єпископату Польщі у справах мігрантів і біженців закликала протидіяти ворожості до іноземців, не переносити відповідальність за вчинки окремих осіб на цілі народи та підтримувати інтеграцію дітей мігрантів. У зверненні від 25 вересня 2026 року з нагоди 112-го Дня мігранта і біженця особливу увагу приділено польсько-українському примиренню, відповідальності за слово та євангельському обов’язку приймати тих, хто потребує допомоги.
Голова Ради Конференції єпископату Польщі у справах мігрантів і біженців владика Кшиштоф Задарко (ліворуч), фото — episkopat.pl
Текст звернення оприлюднено на сайті Конференції єпископату Польщі .
На початку документа рада згадує трагічні події в Ярославі — убивство та страждання невинних людей у храмі. Автори зазначають, що потрясіння, спричинене цією трагедією, а також тривалі дискусії й суперечки довкола присутності мігрантів і біженців суттєво впливають на суспільні настрої та поведінку людей. Водночас наголошують: осмислювати цю ситуацію християни покликані у світлі Євангелія.
Захист основних прав біженців і мігрантів та турбота про них, ідеться у зверненні, — очевидний наслідок Христових слів: «Я був подорожнім, і ви прийняли Мене» (Мт. 25, 35). Це вчення Церкви залишається незмінним.
«Як можуть охрещені твердити, що приймають Христа, коли зачиняють двері перед чужинцем, який приходить до них?» — нагадують автори слова св. Івана Павла ІІ з Послання з нагоди Всесвітнього дня мігранта і біженця 2000 року.
Покликаючись на інструкцію «Erga migrantes caritas Christi», рада наголошує, що Церква бачить у чужинцеві Божого посланця: його прихід може порушувати звичний ритм життя, проте робить близьким того, хто раніше був далеким. У ньому християни покликані впізнавати Христа, який «розкинув свій намет серед нас» і «стукає у наші двері».
У документі також наведено слова Папи Лева XIV, сказані на Лампедузі 4 липня 2026 року: «Євангеліє звучить там, де зустрічаються народи, де люди приймають один одного, де переплітаються їхні долі й різні культури вступають у діалог. Натомість воно замовкає там, де кожен робить себе островом, уникає зустрічей і припиняє взаємний обмін».
Автори звернення нагадують, що таку відкритість польське суспільство виявило 2022 року, коли майже вся країна долучилася до безкорисливої та щедрої допомоги біженцям від війни в Україні. Ця солідарність перед обличчям жорстокості стала практичним втіленням євангельського ставлення до людей, які шукають прихистку.
У цьому контексті рада цитує заклик св. Івана Павла ІІ, виголошений у Львові 26 червня 2001 року: «Християни обох народів мають іти разом в ім’я єдиного Христа, до єдиного Отця, ведені тим самим Духом, який є джерелом і основою єдності. Нехай прощення — дароване й отримане — розіллється, немов цілющий бальзам, у кожному серці».
Окрему увагу у зверненні приділено співвідношенню історичної пам’яті та милосердя. Попри складне й болісне минуле, вони не суперечать одне одному, а взаємо доповнюються: пам’ять допомагає зберігати правду, віддавати належне жертвам і робити висновки з історії, а милосердя не дозволяє переносити давні кривди на сучасні покоління та відкриває шлях до примирення. Разом вони сприяють формуванню чуйного, відповідального й мудрого суспільства.
«Примирення не вимагає забувати минуле чи применшувати пережиті страждання. Воно вимагає, щоб пам’ять про минуле навчала нас відповідальності за сьогодення і не замикала нас перед іншою людиною», — наголошено в документі.
Рада рішуче засуджує ворожість до іноземців, зокрема словесні напади й образи в повсякденному спілкуванні.
«Кожен вияв ворожості до іноземця — з України чи будь-якої іншої країни — є тяжким порушенням основних засад християнської віри», — йдеться у зверненні. Поширення образливих висловлювань, наголошують його автори, несумісне із християнською поставою, яка зобов’язує будувати культуру зустрічі.
Водночас відповідальність за слово не означає мовчання перед злом. Вона передбачає турботу про правду, спосіб її передавання та наслідки сказаного. Слова можуть поглиблювати рани й поділи, але також повертати надію, зміцнювати довіру й відкривати шлях до примирення.
«Називаймо негідні вчинки своїми іменами — рішуче, але не принижуючи людину і не покладаючи провину окремих осіб на цілі спільноти», — закликає рада.
У документі також згадано заклик Папи Лева XIV «роззброїти мову з обох сторін», який повторили кардинали Польщі й України. Автори наголошують, що у взаєминах з українцями та представниками інших народів християни покликані свідчити про солідарність і братню любов, засновану на взаємному прощенні.
При цьому рада нагадує слова св. Івана Павла ІІ з листа до кардиналів Юзефа Ґлемпа, Мар’яна Яворського та Любомира Гузара з нагоди 60-ї річниці Волинських подій, датованого 7 липня 2003 року. Папа закликав визнати «помилки минулого, збудити власне сумління перед обличчям сучасних компромісів і відкрити серця для справжнього й тривалого навернення», а також просив, щоб «українці й поляки не залишалися поневоленими своїми сумними спогадами про минуле».
Автори застерігають від формування уявлень про людей і спільноти лише на основі медійних повідомлень про конфлікти та негідну поведінку окремих осіб. Навіть учинок, який справедливо викликає осуд, не може бути підставою для засудження цілого народу чи суспільної групи. Помста, реванш і відплата, наголошено у зверненні, принижують людину й не приносять добрих плодів.
Водночас рада нагадує про вимоги безпеки й обов’язки самих мігрантів. Вони покликані вивчати мову суспільства, яке їх приймає, шанувати його усталені цінності, культуру й релігію, дотримуватися законів і правил безпеки.
Значну частину документа присвячено становищу дітей іноземців. У світлі цьогорічного папського послання до Дня мігранта автори закликають почути голос як учнів польських шкіл, так і дітей поза шкільним середовищем. Ідеться про їхнє часто болісне відчуття чужості, труднощі інтеграції та вимушене життя в етнічних гетто. Як наголошує Папа Лев XIV, важливо слухати їхні історії, страхи й мрії.
За статистикою шкільних досліджень, наголошує рада, стоять конкретні діти. Вони потребують не лише захисту та освіти, а й прийняття і відчуття належності до шкільної спільноти, що допоможе їм знайти своє місце в польському суспільстві.
«Дитина іноземного походження не повинна обирати між збереженням власної мови й культурної самобутності, з одного боку, та участю в суспільному житті й прийняттям однолітками — з другого», — зазначено у зверненні.
Справжня інтеграція, наголошують автори, можлива там, де немає дискримінації та відкинення. Особливу відповідальність за неї несуть дорослі — батьки, учителі, вихователі та члени католицьких спільнот, які супроводжують молодь і дбають про гідність кожної дитини. Для цього необхідна співпраця державної влади, місцевого самоврядування та громадських організацій.
Рада також закликає поряд із реагуванням на кривду помічати й поширювати приклади гідної поведінки як поляків, так і іноземців. У школах, на роботі та в повсякденному житті важливо цінувати чесність, працьовитість, доброзичливість, допомогу слабшим і відповідальність за спільне добро, підтримувати тих, хто будує порозуміння та долає упередження.
«Говорити про добро не означає замовчувати проблеми. Це допомагає представити повнішу й справедливішу картину дійсності, зміцнює взаємну довіру та заохочує наслідувати добрі приклади», — пояснюють автори.
Християнські взаємини з новоприбулими, йдеться у зверненні, мають ґрунтуватися на євангельському братерстві. Покликаючись на слова папи Франциска, сказані у Кракові 27 липня 2016 року, рада застерігає від страху й «одержимої зосередженості на злі, особливо на злі, вчиненому іншими», які нерідко штучно розпалюють задля ідеологічних вигод.
Спільною метою автори називають побудову суспільства злагоди, заснованого на чинному праві, взаємній повазі, культурі зустрічі та мудрій гостинності.
На завершення Рада Конференції єпископату Польщі у справах мігрантів і біженців закликає до спільної молитви за мігрантів і біженців, за упокій душі священника Станіслава з Ярослава, а також за постраждалих і їхніх близьких.
Департамент інформації УГКЦ