Владика-номінат Терентій Цапчук, ЧСВВ, одним із перших завдань свого майбутнього служіння вважає підтримку духовенства Бучацької єпархії та розбудову братерських взаємин зі священниками. Серед інших пріоритетів він називає розвиток катехитичного служіння й допомогу людям, які постраждали від війни.
Про це новообраний єпископ-помічник Бучацької єпархії розповів в інтерв’ю Департаменту інформації УГКЦ напередодні архиєрейської хіротонії, яка відбудеться 1 жовтня в Чорткові.
«Одне з моїх перших завдань — стати братом для майже 250 священників Бучацької єпархії. Оскільки я монах, то звик жити у спільноті. Думаю, ці священники стануть моєю спільнотою, хоч ми й не житимемо в одному монастирі», — зазначив владика-номінант.
За його словами, він прагне розуміти потреби духовенства, розділяти радощі та труднощі священників і бути поруч із ними. Особливу увагу владика-номінат звернув на виклики, з якими стикаються єпархіальні священники, поєднуючи душпастирське служіння, відповідальність за сім’ю та утримання парафії.
«Моє бачення — бути поруч із ними, підтримувати їх і залишатися для них братом», — наголосив він.
Ще одним важливим напрямком свого єпископського служіння він назвав катехизацію. Упродовж 2011–2020 років владика-номінат очолював Катехитичну комісію Луцького екзархату, тому має намір ознайомитися з розвитком цього служіння в Бучацькій єпархії та за потреби долучитися до нього власним досвідом.
Водночас конкретні обов’язки нового єпископа-помічника ще мають бути узгоджені з владикою Дмитром Григораком, єпархом Бучацьким. Майбутній єпископ зазначив, що як протосинкел допомагатиме єпархіальному єпископові в управлінні єпархією.
Говорячи про єпископське служіння під час війни, о. Терентій Цапчук наголосив на потребі бути поруч із родинами військовослужбовців, загиблих і зниклих безвісти, розділяти їхній біль, тривогу та очікування.
«Для мене бути єпископом у час війни — це всіма силами підтримувати зболений народ у різних напрямах, але передусім постійно чувати над ним у молитві», — сказав владика-номінант.
Досвід служіння в Погоні, де від початку повномасштабної війни біля чудотворної ікони Богородиці триває безперервна молитва за Україну, допоміг йому сформувати бачення Церкви як місця прийняття і підтримки. За його словами, Церква повинна приймати людину з її болем, втратою, страхом і надією, бути поруч, вислухати та молитися разом із нею.
До нового служіння владика-номінат входить із довірою до Бога. «Я розумію відповідальність, яка мене чекає, але не хочу входити в це служіння зі страхом. Навпаки, хочу прийняти його з радістю і готовністю — бути відкритим до того, куди Господь мене провадить», — підсумував він.
Департамент інформації УГКЦ