Іноді про національні спільноти говорять так, ніби вони існують десь окремо від суспільства. Наче за словом «роми» стоїть якась узагальнена група людей із визначеним набором традицій, проблем чи стереотипів.
Але за будь-якою спільнотою — насамперед люди. Жінки й чоловіки, матері й доньки, військові та волонтери, підприємці, правозахисники, освітяни, митці, громадські активісти. Люди, які навчаються, будують кар’єру, створюють родини, займаються улюбленою справою і так само переживають за майбутнє своєї країни.
Ромські жінки — частина цієї історії. І сьогодні дедалі виразніше звучить їхній власний голос. Це голос жінок, які не погоджуються бути лише об’єктом обговорення чи допомоги. Вони самі створюють організації, захищають права людини, працюють із дітьми та молоддю, підтримують інших жінок, беруть участь у громадському житті та представляють інтереси ромської спільноти на національному й міжнародному рівнях.
Однією з таких жінок є Анжеліка Бєлова — правозахисниця, президентка «Об’єднання ромських жінок “Голос Ромні”» та регіональна координаторка Українського жіночого конгресу в Запорізькій області.
Її діяльність — це приклад того, як громадська активність може починатися із захисту прав власної спільноти, але поступово виходити далеко за її межі. Після початку повномасштабного вторгнення Анжеліка допомагає українським та ромським ВПО. Вона працює у шести регіонах України, чотири з яких — прифронтові. Серед напрямів її роботи — гуманітарна допомога ромській громаді, економічне відновлення ромських жінок і жінок ВПО, освіта ромських дітей, а також адвокація прав ромських жінок і громади на національному та міжнародному рівнях.
Інша важлива постать — Земфіра (Зола) Кондур, громадська діячка, активістка та правозахисниця, віцепрезидентка Ромського жіночого фонду «Чіріклі». Понад 20 років вона працює над питаннями становища ромів і ромських жінок в Україні. Її діяльність — це правозахист, публічна робота та представлення інтересів ромської спільноти. Земфіра Кондур також представляє українських ромів на міжнародному рівні — у Європейському парламенті, ООН, ОБСЄ та Раді Європи.
За цими біографіями стоїть значно більше, ніж просто перелік посад і проєктів. Йдеться про зміну самого уявлення про роль жінки в суспільстві. Жінка може бути голосом своєї громади. Може професійно працювати у сфері прав людини, впливати на державну політику, виступати на міжнародних майданчиках, створювати можливості для інших жінок і дітей та одночасно залишатися частиною власної культури й традиції.
І саме тому історії ромських жінок важливі не тільки для ромської спільноти. Вони важливі для всіх нас — як нагадування, що рівність не означає однаковість. Люди можуть мати різне етнічне походження, культуру, мову чи сімейну історію, але це не робить когось більш або менш українцем, менш здібним, менш професійним чи менш гідним можливості впливати на майбутнє країни.
Ксенофобія та упереджене ставлення починаються там, де людину перестають бачити як особистість і починають оцінювати лише через приналежність до певної групи. Протилежне цьому — не просто толерантність. Це можливість бути видимим, почутим і повноцінно брати участь у житті суспільства.
Сьогодні, коли Україна бореться за своє право бути вільною та демократичною державою, ця тема набуває особливого значення. Ми воюємо не лише за територію. Ми захищаємо право жити у країні, де людська гідність не залежить від походження, де жінка може обирати власний шлях, де національна спільнота може зберігати свою культуру, а кожна людина — навчатися, працювати, розвиватися та впливати на рішення, які визначають її майбутнє.
І ромські жінки вже є частиною цього майбутнього. Частиною України, за яку ми сьогодні разом боремося та яку разом розвиваємо!
🔗 «Роми, які змінюють українське суспільство» — АРКА: https://arca.org.ua/uk/posts/romi-yak-zmnyuyut-ukranske-susplstvo/?utm_source=chatgpt.com