Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав своїм Декретом від 1 вересня 2026 року проголосив документ «Христос посеред нас. Звершення Святих Таїнств та інших літургійних священнодійств: містагогійно-пастирські настанови» і доручив поширити його для ознайомлення та практичного застосування в житті Церкви.
Документ підготував Богословський відділ Патріаршої курії УГКЦ із благословення Отця і Глави Церкви та у відповідь на заклик Апостольського Престолу адаптувати загальні богословські й пастирські принципи щодо дійсності та правильного звершення Святих Таїнств із використанням власної богословської термінології УГКЦ й урахуванням автентичної візантійсько-української церковної традиції.
Водночас Блаженніший Святослав у Декреті особливо нагошує: «Настанови не мають на меті запровадити нові приписи чи ускладнити чинну літургійну дисципліну, а прагнуть допомогти духовенству та всім вірним глибше усвідомити внутрішній зв’язок між вірою Церкви та літургійним священнодійством». Ба більше, цей документ є програмним осмисленням того, як УГКЦ розуміє саму природу літургійного життя та місце в ньому Христа, священнослужителя і кожного вірного.
«Церковне вчення про Святі Таїнства є вираженням живого досвіду спілкування з воскреслим Христом, який продовжує діяти у своїй Церкві силою Святого Духа. Цей досвід упродовж століть зберігається, передається і щоразу заново переживається у Богослужбовій священнодійстві», — зазначено в документі.
Святі Таїнства — це особиста зустріч із живим Христом
«Літургія Церкви не розділяє слово й дію на окремі, не повʼязані між собою елементи, а органічно обʼєднує їх у єдиному сакраментальному акті… тут пасхальна таїна Христа, Його смерть і воскресіння, стає досвідом живої зустрічі з Господом сьогодні», — мовиться в розділі про містагогію Таїнств.
У документі наголошено, що Святі Таїнства не можна сприймати лише як зовнішні обряди, символи чи виконання релігійних приписів. У них реально діє Христос, а людина входить у досвід Його спасіння: «Таїнства — це реальні зустрічі з Богом, що преображають людину і ведуть її до обожнення, виходячи за межі символів і благочестивих звичаїв».
Таке розуміння змінює і погляд на саме Богослужіння. Літургія буквально означає «спільне діло» і не є приватною молитвою священника. Це — дія всього Тіла Христового, у якій кожен член Церкви покликаний до свідомої й активної участі.
«Літургія — це спільна дія всього народу Божого», — наголошують автори настанов.
Водночас документ застерігає, що активна участь не означає лише виконання певних зовнішніх функцій. Її основа — внутрішнє переживання того, що звершується в Богослужінні, — живої зустрічі із Христом.
Церква — це місце зустрічі Бога і людини
Один із головних акцентів документа — розуміння самої Церкви як «образу Пресвятої Тройці» — Таїнства присутності Христа у світі.
Автори настанов наголошують, що Церква — це живе Тіло Христове. У ньому «Христос продовжує навчати, зціляти, прощати, животворити в Церкві, і тому Церква — це Таїнство Його присутності, місце зустрічі Бога і людини», — нагадують вони, цитуючи Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха».
Саме через Святі Таїнства ця присутність Христа стає дієвою в житті вірних. Тому Таїнства не є зовнішніми обряди, які можна виконувати механічно, а є виявом органічного життя самої Церкви. Тому життя Церкви покликане бути місцем єдності в розмаїтті між людьми і Богом.
Святі Таїнства вводять нас у нове життя із Христом
У Містагійно-пастирських настановах наголошено, що Святі Таїнства — це не лише знаки чи символи невидимої реальності, а й сама участь у новому житті. Ба більше, через Таїнства Христос діє у своїй Церкві силою Святого Духа та преображає життя вірних у сопричастя з Богом, і таке преображення не є моральним зобов’язанням, а онтологічною зміною, тобто Таїнства змінюють сам спосіб життя людини, роблять її учасницею життя Христа і членом Церкви.
«Таїнства не тільки є засобами отримання „благодаті“, вони вводять у Його спосіб існування», — зазначено в розділі про Таїнства як участь у новому житті у Христі.
Кожне Таїнство має пасхальний вимір: «У Таїнствах Церква не просто згадує чи святкує Пасху Христа як минулу подію — вона щоразу переживає її як живу, присутню реальність… й це є ключем до розуміння їхньої сутності».
Саме тому кожне Таїнство по-своєму вводить людину в пасхальну таємницю Христа: у Хрещенні ми стаємо членами Церкви, співпохованими і співвоскреслими із Христом, щоби звільнитися від гріха, народитися до нового життя, перемогти смерть і стати учасниками Божественного життя; у Миропомазанні одержуємо дар Святого Духа та участь у служінні Христа; у Сповіді повертаємося від духовної смерті до життя і примирення з Богом; а в Євхаристії вже тепер стаємо причасниками Його Тіла і Крові в найреальнішому сенсі — не лише символічно, а й субстанційно. Священство є участю у пасхальному первосвященстві Христа; Подружжя — образом Його пасхальної й жертовної любові до Церкви; а Єлеопомазання — участю в Його перемозі над хворобою, стражданням і смертю.
«Таїнства Церкви є обітницею майбутнього Царства, передсмаком вічності», — зауважено в документі.
На завершення настанови повертають увагу до головного: у центрі літургійного життя Церкви перебуває не обряд сам собою, а присутність і дія воскреслого Христа: «Священниче служіння розглядається як іконічна присутність Христа, який завжди присутній у своїй Церкві, передусім у літургійних діях».
Ці настанови адресовані всім: єпископам, священнослужителям і всім, кому довірено літургійне та катехитичне служіння в Українській Греко-Католицькій Церкві. Блаженніший Святослав доручив користуватися ними як богословсько-пастирським орієнтиром для належного, благоговійного й вірного звершення Святих Таїнств та інших літургійних священнодійств відповідно до затверджених літургійних книг і норм церковного права.
«Нехай ці Настанови допоможуть усім, хто служить у Божій Церкві, ще глибше пізнати невичерпне Багатство літургійних священнодійств, які ми звершуємо, і, зберігаючи вірність отриманому Переданню, вести Божий народ до живої зустрічі з Христом, який у Святому Дусі освячує, преображає і єднає свою Церкву», — побажав Предстоятель УГКЦ.
Департамент інформації УГКЦ