18 вересня працівники Патріаршої курії УГКЦ у Львові та Києві пережили День духовної віднови. У Львові духовні науки провів єпископ-емерит владика Гліб Лончина, а в Києві — ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії о. Роман Островський. Тема наук — «Лідерство в Біблії».
Владика Гліб Лончина і о. Роман Островський, колаж — Департамент інформації УГКЦ
День духовної віднови став нагодою для працівників курії зупинитися серед щоденних справ, спільно помолитися та через біблійні роздуми подивитися на власне служіння, відповідальність і покликання.
Програма розпочалася Божественною Літургією. Упродовж дня учасники мали три реколекційні науки, молилися Панахиду за жертв війни, покійних із родин працівників та добродіїв, а також мали час для ділення в малих групах.
День духовної віднови для працівників курії у Львові
Христос був «неактуальним»?
У науках владика Гліб говорив про християнське лідерство як про служіння, що має починатися зі стосунків людини з Богом. Він наголосив, що завдання християнина — передусім об’являти світові Божу любов, а не шукати популярності чи визнання, зауваживши, що Христос теж свого часу був «не актуальним».
«Покликання християнина — свідчити про Божу любов, навчити людей, що Бог їх любить. Це — його покликання, а не бути актуальним чи популярним, щоб інші ним захоплювалися», — зазначив владика.
«Чи любиш Ти Мене?» (Ів. 21, 15–17)
Роздумуючи над євангельським питанням Христа до апостола Петра «Чи любиш Ти Мене?», реколектант закликав учасників зробити його центральним питанням власного життя і служіння.
Говорячи про лідерство, владика звернув увагу також на спокусу влади та контролю. Роздумуючи над словами Христа до Петра, він показав інший вимір провідництва — готовність не лише вести, а й дозволити Богові вести себе. «Дайте себе вести туди, куди не хочете», — ці слова він пов’язав із постійним пошуком Божої волі та покірним слідуванням за Ісусом.
«Боже, яка Твоя воля для мене?»
Важливою частиною духовних наук стала розмова про молитву. Владика Гліб наголосив, що молитва має мати першість у житті християнина, адже саме вона допомагає не втрачати зв’язку з Богом і розпізнавати Його волю. Він запропонував просту щоденну практику — починати день із запитання: «Боже, яка Твоя воля для мене? Я хочу, щоб Ти відкрив мені її». Водночас, за його словами, недостатньо лише пізнати Божу волю — «треба також її виконати».
Окремо реколектант говорив про «власну немічність» як простір для дії Бога. Він пригадав слова апостола Павла: «… бо моя сила виявляється в безсиллі» (2 Кор. 12, 9). За словами владики, усвідомлення того, що людина не може всього зробити власними силами, не має приводити до зневіри, а навпаки — спонукати просити Божої допомоги і довіряти Йому.
Завершуючи духовні науки, владика Гліб закликав шукати Бога в усьому — не лише в особливих духовних моментах, а й у щоденному житті, праці та служінні. «Йдеться про те, щоб ми завжди шукали Бога в усьому», — наголосив він. Таке шукання Бога, за словами реколектанта, наповнює життя християнина «надією, відвагою і довір’ям».
День духовної віднови для працівників курії в Києві
Під час трьох наук о. Роман Островський запропонував подивитися на лідерство через історії біблійних персонажів — Йосифа Прекрасного, Мойсея, Міріам, Аарона, а також апостола Павла. За словами реколектанта, ці постаті цікаві тим, що показують лідерство не як ідеальну модель із підручника, а таким, яким воно є в реальному житті — з випробуваннями, слабкостями, помилками та необхідністю постійно залишатися вірним своєму покликанню.
Йосиф Прекрасний: лідерство у випробуваннях
Роздумуючи над постаттю Йосифа Прекрасного, о. Роман звернув увагу на його шлях від молодого і наївного юнака до управителя Єгипту. Цей шлях був позначений численними випробуваннями: зрадою братів, неправдивим звинуваченням та іншими обставинами, які могли відвернути його від Бога.
Саме вірність Богові, наголосив реколектант, стає однією з головних рис такого лідерства. Йосиф проходить складний шлях, але не втрачає свого покликання, свого звʼязку з Богом і залишається вірним.
Мойсей, Міріам та Аарон: лідерство як спільне служіння
Інший біблійний приклад — Мойсей, Міріам та Аарон. У цій історії о. Роман звернув увагу на те, що провідництво не обов’язково означає одноосібне керування.
Йдеться також про вміння делегувати, розподіляти відповідальність і сили та разом бачити кінцеву мету. Особливо це важливо тоді, коли шлях виявляється значно довшим і складнішим, ніж очікувалося.
Апостол Павло: лідерство, яке залишає після себе наступників
Окрему увагу о. Роман присвятив апостолу Павлові та його здатності творити мережу спільнот.
«Важливо служити, бути лідером і після себе залишати тих, хто продовжуватиме твою лінію», — наголосив реколектант.
Водночас, за його словами, Павло не втрачав тісного зв’язку зі спільнотами, які засновував. Його лідерство поєднувало відповідальність за інших, здатність будувати взаємозв’язки та готовність залишатися свідком правди.
Окремим прикладом такого підходу став конфлікт між Павлом і апостолом Петром. Реколектант звернув увагу на здатність Павла відкрито говорити про проблему і критикувати навіть того, хто мав центральну роль у спільноті.
За його словами, Павло показує приклад доброї та здорової критики.
«Сказати відкрито, сказати чесно, пояснити позицію і потім, щоб ця позиція перетворилась на реальні методи для того, щоб покращити співпрацю, залучення нових християн і так далі», — сказав о. Роман.
Підсумовуючи ці біблійні приклади, він наголосив, що всі вони є історіями людей, які мали свої випробування та слабкості, і Біблія не приховує цього.
«Тому всі вони для мене є прикладами лідерів, що мали свої випробування, мали свої слабкості, які Біблія чітко називає, але вони з них могли зробити все, щоби краще послужити і Богові, і спільноті, тому народові чи людям, яким були покликані», — зазначив реколектант.
Водночас у духовних науках о. Роман наголосив, що християнське лідерство неможливе без постійного пошуку Божої волі. Він закликав не лише знати, що потрібно робити, а й просити Бога про силу це виконувати. «Не достатньо знати Божу волю, треба також її виконати», — наголосив він.
Ще одним важливим акцентом стало усвідомлення власної немічності. Реколектант також пригадав слова апостола Павла: «… бо моя сила виявляється в безсиллі», наголошуючи, що саме усвідомлення обмеженості власних сил допомагає людині звертатися за допомогою до Бога, а не покладатися лише на себе.
День духовної віднови у Львові та Києві завершився спільною молитвою — Молебнем до Пресвятої Богородиці за мир в Україні та світі і добродіїв УГКЦ.
Департамент інформації УГКЦ