Як зберегти психологічну стійкість, людську гідність і надію в умовах тривалої війни? Цим питанням була присвячена лекція професорки Лариси Дідковської «Психологічна травма в час війни: динаміка, механізми подолання та стійкість ідентичності», яку 15 вересня вона прочитала в Ласальському університеті у Філадельфії.
Про це повідомляє пресслужба Товариства «Свята Софія» США.
Лариса Дідковська — ректорка Українського Вільного Університету в Мюнхені та професорка психології Львівського національного університету імені Івана Франка. Вона перебуває у Сполучених Штатах на запрошення Релігійного товариства українців католиків «Свята Софія» США.
У центрі лекції були психологічні наслідки війни для людини та суспільства: гострий і хронічний стрес, емоційне виснаження, моральна травма, механізми адаптації, збереження ідентичності та можливість посттравматичного зростання.
Професорка пояснила, що гострий стрес є природною реакцією на безпосередню небезпеку. У такі моменти організм мобілізується: людина стає надзвичайно пильною, концентрується на виживанні та швидкому реагуванні. Проте коли небезпека триває місяцями й роками, цей механізм перестає бути короткочасним захистом і може перерости у хронічне виснаження.
Тривале життя в умовах війни руйнує відчуття передбачуваності майбутнього, спричиняє емоційну втому, почуття безсилля та моральне напруження. Постійний потік тривожних новин і перебування в стані готовності до небезпеки можуть призводити до емоційного оніміння та когнітивного виснаження.
Одним із важливих способів протидії безпорадності, за словами професорки, є повернення людині відчуття впливу на власне життя. Йдеться про так звану мікроагентність — здатність ухвалювати невеликі, але конкретні щоденні рішення, дотримуватися простих рутин і відновлювати хоча б часткове відчуття контролю.
Особливу увагу Лариса Дідковська приділила трьом ключовим опорам психологічної стійкості: здатності діяти, збереженню моральної ідентичності та соціальній солідарності.
Здатність робити вибір і діяти допомагає протистояти відчуттю безпорадності. Моральні цінності дають людині внутрішню опору в умовах хаосу. А зв’язок з іншими — родиною, друзями, громадою — стає одним із найважливіших чинників захисту від глибокої психологічної травматизації.
Окремою темою стало «право на радість» під час війни. Професорка наголосила: люди нерідко відчувають провину, коли дозволяють собі радіти, відпочивати чи повертатися до звичайного життя, знаючи, що інші продовжують страждати.
Однак радість і відпочинок, за її словами, не є зрадою чи проявом байдужості. Навпаки, вони необхідні для психологічного відновлення. Людина, яка постійно перебуває у стані мобілізації та не дозволяє собі відновлювати сили, ризикує втратити здатність функціонувати, працювати та допомагати іншим.
Під час лекції професорка також окреслила три етапи адаптації до травми. Перший — мобілізація, коли домінують шок, адреналін і зосередженість на фізичному виживанні. Другий — тривалий стрес, що супроводжується емоційною втомою, переживанням втрат, моральним напруженням і коливаннями між надією та виснаженням. Третій — інтеграція, коли людина поступово осмислює пережите, відновлює власну ідентичність і починає формувати нове бачення майбутнього.
Важливу роль у цьому процесі відіграє пошук сенсу. Допомога іншим, громадянська активність, взаємна підтримка та служіння спільноті можуть перетворювати травматичний досвід на джерело внутрішньої сили й сприяти посттравматичному зростанню.
«Психологічна стійкість під час війни — це не відсутність болю, а здатність зберегти людську гідність, справжній зв’язок з іншими та надію посеред темряви», — зазначила професор Лариса Дідковська.
Лекція в Університеті Ла Салль стала нагодою поговорити не лише про психологічні рани війни загалом і в Україні зокрема, а й про ресурси, які допомагають людям і громадам вистояти. Одним із головних послань зустрічі стало те, що відновлення — це не повернення до життя «до травми», а поступове формування нового відчуття себе, власної сили, відповідальності та майбутнього.
У час, коли війна продовжує впливати на мільйони українців в Україні та за її межами, питання психологічної стійкості, підтримки громад і збереження людського зв’язку набувають особливого значення.
Департамент інформації УГКЦ