Єпархія Святого Володимира Великого в Парижі планує створити при українській місії в Люрді центр духовного зцілення для постраждалих від війни українців. Про цей задум, а також про душпастирські виклики, спричинені війною, розповів владика Ігор Ранця в інтерв’ю для «Радіо Ватикану — Vatican News».
Про це повідомляє Vatican News .
За словами владики Ігоря, у єпархії дедалі більше замислюються над довгостроковими наслідками війни, яка завдає людям фізичних, психологічних і духовних ран. Українцям також важко планувати майбутнє та вирішувати, чи залишатися у країнах Європи, чи повертатися в Україну.
«Одна з речей, яка зараз є предметом активного обговорення в єпархії, — це переорієнтувати наш душпастирський осередок, нашу українську місію в Люрді, на те, щоб вона більше служила зціленню ран війни. Війна породжує різні рани — психологічні та фізичні, але також є духовні травми, рани війни», — розповів єпископ.
Поблизу українського храму в Люрді розташована будівля колишнього готелю, який свого часу приймав українських паломників, але вже близько 15 років не функціонує. Один із задумів єпархії — відновити цю будівлю і створити в ній центр духовного зцілення, орієнтований насамперед на людей, які постраждали від війни.
Владика Ігор повідомив, що 13 вересня в єпархії відбудеться загальноєпархіальний збір коштів на реалізацію цієї ініціативи. Один із доброчинців зголосився подвоїти зібрану суму.
«Запрошуємо всіх, хто може нам чимось допомогти, особливо ідеями, сконтактуватися з нами, щоб ми думали над тим, як би цей Люрд послужив зціленню українських духовних ран, спричинених російською агресією», — закликав єпарх.
Говорячи про власне переживання війни, владика Ігор зізнався, що вона торкнулася його емоційного, духовного і психологічного життя. За його словами, у душпастирському служінні доводиться зустрічатися з питаннями, на які складно знайти відповідь, зокрема: «Де Бог у цій війні?».
Водночас єпископ зауважив, що війна не лише травмує, а й мобілізує віру, жертовність і служіння.
«Ми справді маємо шукати справедливого миру і думати, як його наблизити. Але ми також не маємо занедбувати свою віру і свої стосунки з Богом», — наголосив він.
За словами владики Ігоря, особливо важливо, щоб у час війни ніхто не залишався наодинці зі своїм болем і переживаннями: «Ми маємо всі бути готові розділити чийсь біль».
У розмові єпископ також розповів про перші місяці свого служіння на чолі єпархії Святого Володимира Великого в Парижі. Після тривалого періоду вакантності престолу вдалося сформувати необхідні єпархіальні структури, зокрема призначити генерального вікарія, утворити Колегію єпархіальних радників і пресвітерську раду.
Владика вже відвідав багато громад єпархії, яка охоплює Францію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург і Швейцарію. Водночас одним із головних викликів залишається забезпечення постійної присутності священників там, де проживає багато українців. Зокрема, у Нідерландах наразі немає священника УГКЦ, який мешкав би в цій країні, тому душпастирі доїжджають до місцевих громад із Бельгії.
«Очевидно, що є різні виклики: війна, соціальні проблеми, проблема збереження ідентичності. Але в усьому цьому найважливішим є те, щоб люди пізнавали Бога, наближалися до Нього», — зазначив єпископ.
Владика Ігор також подякував французькому суспільству та Католицькій Церкві у Франції за підтримку України. Він пригадав, що після початку повномасштабного російського вторгнення французи приносили до катедрального собору Святого Володимира Великого в Парижі гуманітарну допомогу, кошти та приходили висловити солідарність з українцями.
За словами єпископа, чимало допомоги Україні французькі державні та церковні структури надають без широкого розголосу. «Широкий загал вболіває за Україну і в межах своїх скромних можливостей робить багато», — підсумував владика Ігор Ранця.
Департамент інформації УГКЦ