Олександр народився в м. Берестин (Красноград). Будучи школяром навчався в Красноградському ліцеї №3.
Здобувати освіту пішов до Красноградського професійного ліцею за спеціальністю «Газо-електрозварювальник».
Незважаючи на свій молодий вік, працював оператором на автозаправці. Пізніше перейшов до Піщанської агрофірми на посаду охоронця. Роботу виконував відповідально та сумлінно.
На роботі його цінували та поважали за серйозне ставлення до своїх обовʼязків.
У Саші були різносторонні хобі: займався спортом, любив ловити рибу. Із задоволенням допомагав батькам, сестрі, сусідам, бо був майстром на всі руки. Ніколи не був байдужим до несправедливості.
17 листопада 2020 року був призваний до лав ЗСУ. Спочатку отримав розподіл на навчання до Чернігова, пізніше – до Чопа у званні молодшого сержанта.
Молодший сержант – це опора командира, найближчий помічник. Лідер колективу, який має досвід, навики, уміння та спроможний повести за собою та приймати правильні рішення, саме таким і був Саша. За словами товаришів по службі, Саша був дуже уважним та відповідальним. Мав повагу командирів та солдат.
В кінці 2021 року перейшов на контрактну форму служби і продовжив її в Маріуполі в 1-й окремій бригаді імені Князя Лева, Державної спеціальної транспортної служби, військової частини Т-0300.
Захищав усіх нас, рідну Україну. Ризикуючи життям, в бойових умовах виконував поставлені завдання, звільняючи рідну землю від російської чуми, відстоював суверенітет та територіальну цілісність України, був відданим солдатом своєї держави.
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце – щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони – солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.
(Невідомська Вікторія).
Загинув в бою, захищаючи місто-герой Маріуполь.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).