Рохман Віталій Сергійович народився 30 травня 1975 року в м. Берестин (Красноград), Харківської області в сімʼї робітників.
В 1981 року вступив на навчання до середньої школи №2 міста Краснограда.
По закінченню школи в 1990 році вступив до Красноградського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства ім. Ф.Я. Тимошенка.
По закінченню технікуму в 1994 році влаштувався на роботу електромонтером по ремонту електрообладнання прокатно-ремонтного цеху електрообладнання та електропостачання Хрестищенського відділення бурових робіт.
У грудні 1994 року був призваний до лав Збройних Сил України.
По закінченню терміну служби був звільнений у запас у липні 1996 року.
З вересня 1996 року влаштувався на роботу робітником з обслуговування електрообладнання Красноградського відділення АК банку «Україна».
Після скорочення штату банку “Україна”, влаштувався електромонтажником Лозівської дистанції сигналізації та звʼязку Південної залізничної дороги.
З березня 2000 року працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування, електромонтером з обслуговування бурових Хрестищенського відділення бурових робіт. Проходив навчання по роботі з новим верстатом в Китайській Народній Республіці, після чого був призначений інженером-електроніком центральної інженерно-технологічної служби Хрестищенського відділення бурових робіт БУ «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування».
З початку військової агресії російської федерації проти України пішов добровольцем до 121 Об ТРО. Як командир 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти в/ч А7287 брав участь у захисті нашої Батьківщини в населеному пункті Дворічна Куп’янського району Харківської області, селі Бугаївка Ізюмського району Харківької області, в населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області, село Ступочки Краматорського району Донецької області, село Красна Гора Бахмутського району Донецької області, в населеному пункті Козача Лопань Харківської області.
Нагороджений медаллю «Незламним героям російсько-української війни».
Загинув 27 квітня 2023 року виконуючі бойове завдання, внаслідок підриву міни поблизу населеного пункту Козача Лопань Харківської області.
Вдома на нього чекала його любляча родина: мати, дружина, донька, син.
Віталій дуже цінував дружбу та порядність, мав гарне почуття гумору, був гарним господарем та чудовим сином, чоловіком та батьком.
Вічна пам’ять і слава Герою!