“Я доброволець! Мій позивний – Спікер! Я буду йти до кінця…” Микола Литвин
Народився 15 червня 1989 року в селі Мар’ївка Сахновщинського району Харківської області (зараз Сахновщинська громада Красноградського району).
Закінчив Олійниківську ЗОШ І-ІІІ ступенів та з червоним дипломом Сумський фаховий коледж економіки і торгівлі.
З дитинства захоплювався риболовлею та любив природу. З дідом часто їздили на водойми рибалити, згодом, брав з собою молодшу сестру. Любив землю, не цурався роботи, завжди допомагав батькам по господарству.
Трудова діяльність була різноманітна та насичена. Їздив на заробітки за кордон. Останніми роками працював в одному з будівельних магазинів міста.
Після повномасштабного вторгнення без вагань пішов добровольцем на захист держави. З березня місяця 2022 року, в ім’я Перемоги в російсько-українській війні, служив у складі Красноградського батальйону (121 обТрО 113 ОБр ТрО). Сержант Микола ЛИТВИН, займав посаду начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення батальйону.
Брав участь в обороні міста Харкова, у бойових діях н.п.Дворічна, н.п.Куп’янськ та н.п.Ізюм Харківської області, н.п.Часів Яр Донецької області. Виконував оборонні завдання на державному кордоні Харківщини.
15 травня 2024 року, під час виконання бойового завдання, ЛИТВИН Микола загинув від вибухової травми поблизу населеного пункту Гоптівка (кордон Харківщини).
Микола завжди відповідально ставився до виконання свого військового обов’язку і постійно вдосконалював свою професійну компетентність. Відзначався мужністю та відвагою, відданістю військовій присязі та справі захисту рідної землі.
Зі слів його побратимів, він був справжнім воїном – сміливий і досвідчений, вірний товариш, турботливий командир, завжди переймався забезпеченням усього батальйону. Найкращий син та брат для рідних. Завжди з усмішкою та з гарним настроєм. Його енергія, завзятість та цілеспрямованість гуртували колектив, він був щирим та відвертим, багато кому став надійним другом, завжди намагався у всьому допомагати іншим.
На жаль, через трагічну загибель він так і не встиг здійснити свої мрії, продовжити рід, народивши з коханою жінкою дітей та відчути повноту людського щастя. Через місяць мало б виповнитись 35 років. Не судилося разом з рідною сестрою традиційно привітати один одного зі спільним днем народження. Тепер Герою навіки 34 роки.
З рідних у Героя залишились мама та сестра.
Останні слова в телефонному дзвінку перед виїздом на завдання: “Мам, у мене все добре, ми повернемось!”.
Наш Герой повернувся додому на щиті. Похований в м. Красноград на Алеї Героїв.
Нагороджений відзнакою командира 121 об ТрО “За вірність батальйону “.