“Важний” народився у місті Красноград Харківської області.
Отримавши початкову освіту в НВК №3 у своєму рідному місті, він пішов у Красноградське ПТУ №28, де здобув диплом тракториста. Після завершення навчання Сергій влаштувався на роботу охоронцем. Він був добрим, щирим, працьовитим, любив життя, цінував друзів і завжди був надійним плечем для своєї родини. Сергій мав багато планів на майбутнє, серед яких було створення міцної та дружньої сімʼї.
Мав багато хобі, особливо любив складати пісні та читати реп. Мав друга-однодумця, з яким разом займалися музикою.
Був учасником антитерористичної операції (АТО), захищаючи кордони своєї країни до 2016 року.
Після звільнення зі служби він продовжив працювати охоронцем у магазині.
Коли розпочалася повномасштабна війна, він вирішив приєднатися до оборони своєї країни, маючи за плечима великий військовий досвід.
Солдат, стрілець-снайпер 2-го механізованого відділення механізованого взводу 7-ї механізованої роти військової частини А1962. Приймав участь в боях на Херсонському та Донецькому напрямках.
Нажаль, загинув при трагічних обставинах.
Болісну втрату Героя переживають мама та маленький брат.
Вічна пам’ять і слава Герою!
“Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сімʼї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком,
ні вовком – кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не памʼятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.”
(Ліна Костенко)