7 серпня у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського в Коломиї відбувся науковий симпозіум «Життя як служіння», присвячений 100-річчю від дня народження владики Павла Василика — ісповідника віри, підпільного єпископа Української Греко-Католицької Церкви та першого єпарха Коломийсько-Чернівецької єпархії.
Про це повідомляє пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ.
Організаторами заходу стали Коломийська єпархія УГКЦ, Інститут історії Церкви Українського католицького університету та Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського.
У симпозіумі взяли участь єпископи, священники, науковці, історики, музейні працівники та громадські діячі. Модерував його Анатолій Бабинський, історик і співробітник Інституту історії Церкви УКУ.
На початку симпозіуму до учасників звернулися правлячий єпископ Коломийської єпархії УГКЦ Василь Івасюк, міський голова Коломиї Богдан Станіславський та генеральна директорка музею Ярослава Ткачук.
Від підпілля до відродження Церкви
Перша сесія була присвячена діяльності владики Павла Василика в період підпілля та виходу УГКЦ з підпілля.
Отець Тарас Бублик, кандидат історичних наук, співробітник Інституту історії Церкви УКУ, розповів про діяльність підпільного єпископату УГКЦ на прикладі владики Павла Василика та його служіння в умовах переслідування Церкви.
Єпископ-помічник Коломийської єпархії Петро Голіней представив доповідь про формацію підпільного духовенства. За його словами, на початку 1970-х років владика Павло почав формувати групи кандидатів до священства. Їх навчали у приватних помешканнях священників і монахинь, оскільки відкритих семінарій УГКЦ не існувало.
Серед перших учнів владики Павла були брати Микола Сімкайло (єпископ Коломийсько-Чернівецький) та о. Григорій Сімкайло. Пізніше з цього середовища вийшли, зокрема, єпископи Микола Сімкайло, Володимир Війтишин і Тарас Сеньків.
Отець-доктор Василь Ґаранджа, співробітник Інституту історії Церкви УКУ, у своїй доповіді розглянув роль владики Павла у виході УГКЦ з підпілля у 1989–1991 роках.
Про власний досвід служіння поряд із владикою Павлом розповів священник Коломийської єпархії о. Василь Мельничук, який був висвячений ним у підпіллі. Він поділився спогадами про єпископа та його працю з молодими священниками.
Спогади сучасників
Друга сесія була присвячена особистим спогадам про владику Павла Василика.
Його рідний брат Роман Василик розповів про дитинство, юність і родину майбутнього єпископа.
Професор Іван Монолатій представив матеріали про співпрацю владики Павла з Музеєм історії міста Коломиї у 1990-х роках.
Генеральна директорка Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття Ярослава Ткачук пригадала особисті зустрічі з владикою та його участь у розвитку музейних і культурних проєктів Коломиї.
Племінник владики, Степан Долик, поділився родинними спогадами про свого дядька.
До учасників симпозіуму також звернувся єпископ-емерит Гліб Лончина. Він розповів про міжнародну підтримку боротьби УГКЦ за легалізацію та поширення інформації про переслідування Церкви і діяльність владики Павла Василика.
На завершення правлячий єпископ Коломийської єпархії Василь Івасюк, подякував усім доповідачам, організаторам та учасникам за ґрунтовні дослідження й особисті свідчення про життя владики Павла Василика.
«Сьогодні Церква особливо потребує таких пастирів, яким був владика Павло, — людей, здатних вести народ до Бога власним прикладом, жертовністю та незламною вірою. Життя владики Павла стало дороговказом для багатьох поколінь священників, єпископів і мирян», — сказав єпископ.
Департамент інформації УГКЦ